Безпека в приміщеннях
2 Тиждень
Ми раді вітати Вас на другому тижні нашого практикуму. Сподіваємось завдання виявились для Вас цікавими та Ви вже бачите певну користь. З цього тижня ми переходимо до більш детального дослідження дитячої безпеки та першочергово ми розглянемо небезпеки, котрі можуть бути у наших домівках. Проте перед тим як ми почнемо ретельно працювати з загрозами, ми просимо Вас спинитися і подумати над тими рисами, котрі Ви б хотіли підкреслити або сформувати у своїх дітях. Чому це важливо? Як ми казали в першій частині, все, що ми робимо або кажемо має свої наслідки. Діти зчитують нас та копіюють наші реакції, проте наслідки до котрих це може призводити не завжди явні та очікувані. Існує три природні реакції організму на будь-яку небезпеку: бий, біжи, здавайся (дехто ще виокремлює вдай мертвого). В залежності від того яку реакцію Ви хочете розвивати у своїй дитині, такими й мають бути Ваші поведінкові шаблони (патерни). В житті це виглядає наступним чином.
Ідучи вулицею, завжди можна з легкістю зрозуміти де знаходиться дитячий майданчик. Там завжди шум і гамір, котрі чутно на великі відстані. Діти не вміють гратися тихо, а «функція регулювання гучності» з’являється в них лише після чотирьох років і її наладка відбувається ще довгий час. Тепер уявіть собі звичайну родину зі звичайною дитиною чотирьох - п’яти років. Доволі часто в такій родині можна почути «Тихіше!» адресоване дитині, котра в азарті носиться і доволі голосно розповідає про свій день і друзів. Іноді навіть можуть іти додаткові роз’яснення про поведінку в громадських місцях та вихованість людей. Начебто все нормально, дуже звична ситуація, а головне кожен з нас був на місці того дорослого, котрому заважала така гучна дитина, але що ж відбувається з позиції дитини. Вона засвоює, що для батьків і суспільства правильною є тиха поведінка та переходить на такий режим взаємодії. «Слава Богу!» скаже більшість, однак, що відбудеться у разі критичної ситуації? Дитина, що з малечку чула «Тихіше!» і засвоїла це як єдиний шаблон поведінки, в надзвичайній ситуації спробує бути якомога тихшою. Це є прикладом реакції вдай мертвого. Якщо саме такій реакції Ви хочете навчити дитину, то все супер. Якщо ж Ви б хотіли розвивати інші реакції, то альтернативою звичному «Тихіше!» будуть питання, котрі покажуть в яких випадках крик і гамір є прийнятними. Наприклад Ви завжди можете сказати: «Любий, ти зараз кричиш, бо тобі боляче чи страшно?», «Сонечко, я розумію, що тобі зараз весело, проте, коли ти так кричиш мені здається, що трапилось щось погане і тобі терміново потрібна моя допомога». Таким чином Ви даєте дитині підказку, як себе поводити в надзвичайних ситуаціях, а ще краще якщо Ви разом зможете провести репетиції. Більшість дітей буде в захваті від можливості покричати щось разом з батьками.
Ми звертаємо Вашу увагу на це, бо нашим слоганом є «Здорова безпека». Ми розповідаємо про найкращі світові практики, норми та стандарти, проте не варто застосовувати їх бездумно. Адже навіть в кімнаті з м’якими стінами можна вбитись, задихнувшись в подушках. Зміна оточення і спроба зробити його безпечним для дитини без додаткового інструментарію, не дає відчуття безпеки ні дитині, ні батькам. Така стратегія створює оманливу ілюзію безпеки, бо не вчить правильно ідентифікувати та реагувати на загрози, а тільки послаблює пильність.
Таким чином ми ще раз просимо Вас подумати над тим якою Ви хочете бачити Вашу дитину. Проаналізуйте які поведінкові шаблони допомагають, а які заважають у розвитку конкретних якостей Вашої дитини. Цей шаблон може стати Вам у нагоді. А тепер подивімось, на що ж саме нам варто звертати увагу в наших оселях.
Дуже часто після наших лекцій ми чуємо, що батьки стали більш занепокоєні та почувають себе ще більш невпевненими. Якщо зараз Ви себе почуваєте так само - знайте, що це нормально. Адже ми надаємо Вам інформацію про НАДзвичайні ситуації, щоб Ви могли завчасно підготуватися до них. Тому зараз ми пропонуємо Вам прочитати наступну статтю, котра допоможе Вам робити найпростіші самостійні перевірки Вашого житла.
Отже тепер Ви маєте перелік загроз та небезпек, котрі є саме у Вашому будинку. І першочергове бажання зробити так щоб їх не було. Проте Ваша дитина все одно буде стикатися з загрозами, коли вийде на зовні. Ви не зможете створити навколо неї «дитинозахисну» бульбашку і найкраще, що Ви можете зробити це навчити дитину як жити з наявними загрозами та як можна пропрацювати свої страхи. На початку карантину більшість людей зізнавалася в тому, що відчувають страх і тривогу. Щоб хоч якось допомогти та підтримати наших клієнтів ми створили 5 денну програму по роботі зі страхами. В цьому матеріалі ми спробували пояснити як працює ризик-менеджмент на корпоративному рівні (фінансова сфера, проектний менеджмент, тощо) та адаптували його до буденного життя.
Тепер Ви можете взяти перелік загроз і небезпек, котрі виявили після самостійного огляду й оцінити їх відповідно до того як ми описали в матеріалі. Поставивши оцінку кожній загрозі, відповідно до її вірогідності та ваги, Ви тепер можете орієнтуватися з якими загрозами варто працювати першочергово. Однак перед тим як приступити до розробки відповідних реакцій, подивіться знов в той перелік якостей, котрі Ви бажаєте бачити у своїй дитині. І розробляти реакції вже відштовхуючись від загальної картини.
Уявімо собі хлопчика 6 років, котрий постійно знаходиться поруч з мамою, не лазить по деревах, не кидається камінням, не розмовляє з незнайомцями. Погодьтеся, для більшості така картина здається ідеальною і більшість батьків би раділи з такої дитини, Однак, така сама поведінка може бути викликана недовірою до світу та небажанням пробувати щось нове. Якщо батьки цієї дитини самі консерватори та не люблять ризикувати, то все склалося якнайкраще. Але якщо вони обожнюють випробовувати світ і оточення, весь час пробувати щось нове, то скоріш за все того ж самого вони захочуть навчити й свою дитину. Батьки будуть діяти по-різному в дуже схожих ситуаціях.
А тепер уявіть собі першу бійку цього хлопця і реакцію батьків відповідно до описів вище. В першому випадку батьки можуть навіть дистанціювати дитину від такого оточення і спробувати самостійно вирішити негаразди з батьками іншої дитини. В другому ж варіанті, батьки скоріш за все віддадуть дитину до спортивної секції, щоб він в надалі міг за себе постояти. Обидві реакції мають право на існування, адже спрямовані на захист дитини, в обох випадках батьки хочуть лише найкращого для своєї дитини. Проте й обидві реакції будуть копіюватися і наслідуватися дитиною до певного віку, а може і все життя. В першому випадку дитина буде частіше вибирати реакцію ухилення (уникнення) або делегування ризиків, в другому ж найбільш вірогідним патерном буде мінімізація і/або прийняття ризиків. Таким чином керуючи своїми реакціями на загрози та ризики Ви можете формувати у своєї дитини окремі шаблони поведінки та реакцій.
ВАЖЛИВО!!! Обов’язково зверніть увагу на ті загрози, котрі можуть мати критичні наслідки для життя і здоров’я!!!! Так, наприклад, загрози, котрі описані в нашій лекції потенційно можуть викликати смерть або незворотні наслідки для здоров’я і якщо вдома Ви маєте на них вплив, то в готелі чи ресторані Вам доведеться брати їх до уваги. Тому, на нашу думку, першочерговою дією для батьків є проходження курсів з надання домедичної допомоги дітям! Такі курси навчать Вас як правильно себе поводити у разі небезпеки і які кроки є дієвими для рятування життя та зменшення шкоди здоров’ю. А до того часу, поки Ви запишетеся і пройдете такі курси, ми пропонуємо Вам переглянути та зберегти собі декілька відео від лікарні Nicklaus Children's Hospital (США, Маямі), котрі покажуть Вам як надавати домедичну допомогу при дитині при різноманітніших ситуаціях. Хоча ці відео доступні лише англійською мовою, інструкції на них наочні та зрозумілі. Окрім того, такі інформаційні джерела дуже слідкують за правильністю та актуальністю наданої інформації.
Перша допомога
Серцево-легенева реанімація немовляти
Серцево-легенева реанімація дорослого: непрямий масаж серця і штучне дихання
Перша допомога при удавленні немовляти
